Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до плану роботи на перше півріччя 2015 року проведено узагальнення судової практики розгляду кримінальних проваджень про злочини у сфері службової діяльності за 1 півріччя 2015 року в порівняні з 1 півріччям 2014 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової влади, виконують свої службові обов'язки у державному апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах та організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових обов'язків на підставі, в межах і в порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного апарату, а також апарату управління підприємств, установ і організацій.
У розд. XVII Особливої частини Кримінального кодексу України (далі - КК) "Злочини у сфері службової діяльності" встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.
Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності, оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності.
У той же час, у КК досить багато норм, що встановлюють відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів, вчинення яких також зумовлене службовим становищем суб'єкта, однак при їх здійсненні основним безпосереднім об'єктом є інші суспільні відносини.
На протязі І- півріччя 2014 року у проваджені Теплицького районного суду Вінницької області перебувало 5 проваджень, пов’язаних із злочинами у сфері службової діяльності, одне провадження було в залишку на початок звітного періоду, а 4 провадження надійшли у звітному періоді.
У І-півріччі 2015 року у проваджені Теплицького районного суду Вінницької області перебувало 3 провадження, пов’язаних із злочинами у сфері службової діяльності, і всі три надійшли у звітному періоді.
Всі провадження, як у І-півріччі 2014 року так і в І-півріччі2015 року надійшли із Прокуратури Теплицького району, це такі провадження, як:
- №144/1116/13-к відносно К. за ст. 366 ч.1 КК України;
- №144/235/14-к відносно Г. за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 369 КК України;
- №144/134/14-к відносно Т. за ч.1 ст. 366 КК України;
- № 144/664/14-к відносно С. за ч.1 ст. 366 КК України;
- №144/769/14-к відносно П. за ч.1 ст. 366 КК України;
- №144/388/15-к відносно А. за ч.1 ст. 369-ч.2 ст. ст., ч.1 ст. 213 КК України;
- №144/40/15-к відносно Б. за ч.1 ст. 366 КК України;
- №144/140/15-к відносно Б. за ч.1 ст. 366 КК України.
Із постановленням вироку у І-півріччі 2014 року розглянуто два провадження.
Так, К. визнано винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. із позбавленням права займати посади, пов’язані із правоохоронною діяльністю строком на два роки.
Вироком затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 20 лютого 2014 року між обвинуваченим Г. та старшим прокурором прокуратури Теплицького району Вінницької області Куцим В.В. Г. визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч.2 ст.15, ч.2 ст.369 КК України та призначено узгоджене угодою про визнання винуватості покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.369 КК України у виді трьох років обмеження волі, зі спеціальною конфіскацією. На підставі ч.2, ч.3 ст.75 КК України звільнити Г. від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. У відповідності до п.2 та п.3 ч.1 ст.76 КК України зобов’язати Г. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Із закриттям провадження по справі у зв’язку із дійовим каяттям у І –півріччі 2014 року розглянуто три провадження (№144/134/14-к відносно Т. за ч.1 ст. 366 КК України, № 144/664/14-к відносно С. за ч.1 ст. 366 КК України, №144/769/14-к відносно П. за ч.1 ст. 366 КК України).
Із постановленням вироку у І-півріччі 2015 року розглянуто одне провадження.
Так, А. визнано винуватою у пред’явленому обвинувачені за ч.1 ст. 213, ч.2, ст.15, ч.1 ст. 369 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 213 КК України у виді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.), за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (8500 грн.) з спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити А. остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань – у виді штрафу 520 неоподаткованих мінімумів доходів громадян(8840 грн.) з спеціальною конфіскацією грошових коштів в сумі 500 грн.
Із закриттям провадження по справі у зв’язку із дійовим каяттям у І –півріччі 2015 року розглянуто два провадження(№144/40/15-к відносно Б. за ч.1 ст. 366 КК України та №144/140/15-к відносно Б. за ч.1 ст. 366 КК України).
Розглядаючи кримінальні справи, судді керувалися вимогами чинного кримінального, кримінально-процесуального законодавства, а також враховували роз'яснення Пленуму Верховного Суду України.
По всіх справах по яких звільнено від кримінальної відповідальності обвинувачених на підставі ст. 45 КК України до клопотання прокурора додано письмову згоду підозрюваних на звільнення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні судом приймалося рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.284 КПК України (у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності).
Призначаючи покарання, у відповідності зі ст. 65 КК України, судом враховувався ступінь тяжкості вчинених злочинів, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також у відповідності зі ст. 68 КК України, враховувався ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
По двох справах призначено покарання із спеціальною конфіскацією грошових коштів (№144/235/14-к та №144/ 388/15-к).
У відповідності до ст. 107 КПК України по всіх справах здійснювалася фіксування за допомогою технічних засобів.
При розгляді справ даної категорії строки призначення справи до підготовчого провадження, строки призначення справи до судового розгляду не порушувалися.
В апеляційному порядку на протязі аналізованих періодів розглядалося провадження №144/1116/13-к відносно К. за ч.1 ст. 366 КК України. По даному провадженні подано апеляційну скаргу засудженим К. та прокурором. Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26.06.2014 року апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та засудженого К. залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Суддя Теплицького
районного суду Д.І. Панченко
_03_03.png)
