Узагальнення судової практики забезпечення права на захист

    Узагальнення судової практики забезпечення права на захист.

Забезпечення права на захист врегульовано ст. 20 КПК України:

1.                      Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений мас право на захист, яке полягає у наданні йому можливості падати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

2.                      2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

3.                      У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомога, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

4.                      Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого.

За 9 місяців 2013 року Теплицьким районним судом розглянуто 59 кримінальних проваджень. По всіх провадженнях обвинуваченим було роз'яснено їх право мати захисника, таким правом скористались 8 осіб, а саме Г. (ст. 121 ч.2 ККУ), Р. (ст. 309 ч.2 ККУ), Б. (ст. 125 ч.1ККУ), Ч. (ст. 125 ч.2 КУУ), Д. (ст. 185 ч.3ККУ), Т. (ст. 122 ч.1 ККУ), К. (ст. 185 ч.1 ККУ), С. (смт. 185 ч.2 ККУ). Сім з яких самі уклали угоду з захисником. По одному кримінальному провадженні обвинувачений Г. ( ст. 121 ч.2 КК України) заявив клопотання про призначення йому захисника, дане клопотання було розглянуто та задоволено судом 01.02.2013 року ( копія ухвали суду додається до узагальнення).

При цьому суддями враховується, що незабезпечення підозрюваному (обвинуваченому) можливості особисто обстоювати свої інтереси у кримінальному провадженні всіма допустимими засобами і способами або обмеження його можливості скористатися допомогою захисника є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку й визнання недійсними інших рішень і дій. Взв'язку з цим, поряд з наданням обвинуваченому пам'ятки про його права та обов'язки, судом роз'яснюється особі право мати захисника, забезпечити їм право отримати кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника, а також можливість захищатися встановленими законом засобами захисту від підозри та обвинувачення.

Конституція України (ст. 59) гарантує кожному обвинуваченому право на кваліфіковану юридичну допомогу адвоката (захисника). Це означає, зокрема, що у випадках, коли сам підозрюваний (обвинувачений) з тих чи інших причин не може запросити захисника, але й не відмовляється від юридичної допомоги, суд, слідчий суддя, прокурор, слідчий зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні.

З урахуванням матеріального становища чи інших обставин підозрюваний (обвинувачений) має право на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави (п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК, ст. 25 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно зі ст. 14 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" мають, зокрема, такі категорії осіб: 1) особи, які затримані за підозрою у вчиненні злочину; 2) особи, до яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою. Така допомога надається протягом 72 годин з моменту затримання. У разі якщо слідчий суддя, суд прийняв рішення про тримання особи під вартою, безоплатна правова допомога надасться, якщо така особа належить до однієї з категорій осіб, зазначених у пп. 1 і 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону; 3) особи, стосовно яких у кримінальних провадженнях відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії.

Щодо дотримання Теплицьким районним судом вимог ст. 52 КПК України - обов’язкова участь захисника

1.                      Участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

2.                      В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні:

1.                      щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

2.                      щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою;

3.                      щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад;

4.                      щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту;

5.                      щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності;

Щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи.

В провадженні суду було чотири справи про кримінальні правопорушення вчинені неповнолітніми. На досудовому слідстві та суді під час розгляду справи – захисник брав участь.

  Суддя  Л.І.Задорожна